Соромітні закарлючки на целюлозі

13

Мене вже дістала молодь, хоч я і сам досить юн.

Якщо я о пів на першу ночі повертаюся з рюкзаком і читаю книгу, не треба показувати на мене пальцем, як на божевільного. Я повертаюся зі спортивної секції Там Куї і запросто можу врізати, якщо мене вкінець дістануть. І не треба сміятися над тим, що я читаю. Вам, можливо, здається, що «Три мушкетери» Дюма — мотлох, але не треба нав’язувати свою думку. Скільки раз я повертався з секції — ніхто, крім мене, не читає. А мені їхати дуже далеко: від Ботанічного саду до Новогиреево.

Нещодавно взагалі трапилася кумедна історія: я сиджу, читаю «Аргументи і факти» і раптом чую чиєсь іржання. Піднімаю голову: якийсь підліток сміється над тим, що я читаю.