Три двері і два тамбура

14

Мені набридло чути про скорочення населення Росії і заходи з підвищення народжуваності. Мене задовбали і мови влади, і ниття співгромадян. Тому що в цій країні ніхто не знає, що таке дитяча коляска.

Я не хочу розбиратися в астрономічних цифрах материнських капіталів та дитячих допомог. Я простий обиватель з коляскою. Входи в установи, банки, аптеки зроблені точно по її ширині. Ласкаво просимо, повышательница народжуваності! Через три двері і два тамбура. Де у вас відділ дитячих товарів? Ласкаво просимо на сходах!

Гаразд, поїхали далі. По проїзній частині, звичайно: на тротуарі адже паркують машини. Але воно й на краще: немає бордюрів. Вниз-угору, вниз-угору… Дитина готується до суворого життя в рідній країні.

А що попереду? Тут вам не рівнина, тут клімат інший: сніг з доріжок зібрали і залишили всю гору точно на повороті. Сподіваємося тільки на міцність рук. Як і на кожному ганку, як і в будь-якому підземному переході: рідкісна коляска впишеться колесами люб’язно укладені металеві жолоби.

Тільки що бачила в паспортному столі інновацію: складні рейки для візків. Треба низько вклонитися держструктурі, розкласти металоконструкцію на ганку і… А фіг вам! Між рейками ногами не пройти — там як раз кріплення. Бочком, бочком штовхаємо — і через три двері і два тамбура.

Співгромадяни, воля ваша, а це ненормально! Парижанка з малою дитиною і багаторічним досвідом роботи в країнах самого третього світу сльозами плакала, погулявши деньок по нашій європейській столиці: поперек ломить, ноги болять, руки відвалюються. Її не переконує те, що щодня чую я від своїх співгромадян: «А що такого? Всі так ходять! Звикнеш!» Не хочу, але в принципі згодна, що це мої проблеми. Беру переноску-слінг на манер країн третього світу — і отримую повну дозу народної мудрості: «Так не можна! Дитині шкідливо! А що це у вас там?» У мене там пандуси, розсувні двері, вільні тротуари, парковки для машин, пошкоджений хребет… Коротше, у мене там підвищення народжуваності.