В Тулу зі своєю чортом

14

Йдемо з сином по вулиці, на лавочці бухають дядечки під полтос. Один грайливо гукає:

— Хлопчик, кидай свою маму! Іди з нами пиво пити!

«Ти дебіл, чи що, дядьку?» — думаю я. А вголос кажу:

— Чоловік, це не дотепно. Спивайтесь самі. Син, дядько жартує.
— Ги-и-и, — видавлює з себе розвеселий піддатий дядько.

* * *

Стоїмо на світлофорі, збираємось переходити дорогу. Хлопець збоку пихает сигареткою, браво випускаючи дим направо-наліво.

— Молодий чоловік, не димите на дитину, будь ласка.
— Та ладно тобі. Він виросте, теж буде палити. Так, пацан?

«Останні мізки прокурив фраєр», — думаю я. А вголос кажу:

— Так, може, його прям щас сигареткою почастуємо? Че чекати-то?
— Не питання, мамаша, — цідить мій ровесник, але робить крок в сторону.

* * *

На прогулянці подзываю до себе дитину. Він захоплений грою, знехотя підходить до мене. Повз нас цокает тітка з халой на голові і замогильным голосом говорить сину:

— Якщо не будеш слухатися маму, вона тебе циганам продасть.

І змовницьки посміхається. Дитина зупиняється, розкривши рот, і злякано дивиться на мене.

Те, що я подумала в цю хвилину, непристойно цитувати на сайті. А вголос сказала:

— Жінка, закрийте рот і йдіть, куди йшли. Син, тітка перегрілася.
— Та як ти смієш! — верещить на мене добра тітка, і три її обурених підборіддя трусяться, як желе.

От я цікавлюся: якого члена профспілки ви лізете до чужих дітей зі своїми бабайками і шкідливими звичками? Що треба зробити, щоб ви думали, перш ніж говорити?