Народжувала собі раба

15

А мене задовбали батьки, які вважають дітей безкоштовною робочою силою. Практично перше, що я почула від мами це «я народжувала собі помічницю». З самого дитинства мене привчали мити підлогу, посуд, прати і так далі. Хіба що готувати не змушували. Я вчилася краще за всіх у школі, багато читала, не шлявся незнамо де — цього було мало. При цьому працювали батьки, м’яко скажемо, не на знос. Два тижні з чотирьох моя мама сиділа вдома, а потім взагалі стала домогосподаркою.

І хоча мені говорили, що це все для мене ж і що інакше мене заміж не візьмуть, але віком стало приходити розуміння, що щось тут не те. Я ненавиділа прибирання всією душею. Я кинула всі сили на навчання — я мріяла, що виросту і найму собі хатню робітницю. У шістнадцять років я пішла працювати — лише б менше часу проводити вдома. Але це не допомогло! Після навчання і після роботи я втомлена приходила додому і чула закиди від матері, що посуд не помыта або підлоги не протерті. Особливо класно це звучало, коли вона весь день просиділа вдома. У сімнадцять мені це остаточно набридло, я грюкнула дверима і пішла жити до хлопця.

З тих пір я не помила жодної тарілки і жодного разу не помила підлогу. І таку лентяйку, як я, ще пошукати! Наївно думати, що якщо дітей насильно привчати до прибирання, вони не виростуть ледачими — навпаки.

Зате я навчилася готувати і смачно. І мені подобається це робити, особливо для коханого, якому не складе труднощів потім помити посуд. Взагалі приємно щось робити, коли тебе не примушують. Цікаво вчитися і експериментувати, пробувати і намагатися.

І нецікаво і ненормально, коли з тебе роблять безкоштовного раба, позбавляють тебе дитинства, спихаючи на тебе свої обов’язки. Щоб навчити мити посуд або підлогу або пилососити, досить показати це раз, а не робити це щоденної повинністю для дитини. У дітей має бути дитинство, а не примусова трудова колонія. Хай краще вчаться, займаються хобі, розважаються і відпочивають — напашутся ще у дорослому житті.

P. S.

І домробітниця у мене таки є!