Ти мене поважаєш. Я тебе поважаю. Ми з тобою шановні люди

69

Вже не знаю як там в державних дитячих садах…

А ось у приватній гімназії, в якій я працюю, ще в середині 2000-х постановили називати всіх учнів по імені-по батькові. І система нашої освіти побудована з опорою на повагу особистості. У нас немає стада учнів, у нас є окремі, самостійні і незалежні особистості кожного учня. У 1-4 класах учнів називають по імені, а якщо імена однакові, то з імені та прізвища. З 5 класу — тільки по імені-по батькові.

І ми прищеплюємо дітям не комплекси неповноцінності, залежності і несамостійність у прийнятті рішень, а вміння самостійно приймати рішення, керувати, брати на себе відповідальність. У кожному класі є старости, заступники старост, «креативщики», «техніки», бухгалтера і навіть судді. При цьому з кожним класом відбувається ротація, підвищення одних, зниження інших.

І ось результати: жодного за 15 років випадку вчинення правопорушення або злочину, немає алкоголю, тютюну і тим більше наркотиків. Учні виграють олімпіади, вузи організовують класи профорієнтації, роботодавці готові вкладати гроші в навчання наших випускників. Не кажучи вже про те, що наші учні з легкістю здають ЄДІ, а в армію йдуть із задоволенням.

А все тому, що ми вирощуємо особистість, не безликого Іванка, яких мільйон, а Іванова Івана Івановича, солідної людини з великими життєвими перспективами, незалежного і цілеспрямованого. Те, що школи та дитячі садочки працюють за Макаренко (який взагалі-то намагався перевиховати тільки дітей-в’язнів), або ще з якоїсь радянської системи — це проблеми всіх державних установ.

А я раджу батькам не задалбываться, а вкладати, інвестувати гроші в гарну якісну освіту своїх дітей, виховувати в них незалежну особистість, а не пригнобленого раба з синдромом вічного бідняка. Надалі це відновити буде набагато складніше і дорожче. А працівникам держустанов бажаю поменше задалбываться і пам’ятати життєвий принцип: ставтеся до інших так, як хотіли б, щоб інші ставилися до вас самих. Удачі!