Морена, зроби тихіше

17

Мені доводиться проводити в метро більше двох годин кожен день. Протягом поїздки я зазвичай читаю, і сусідство з меломанами дратує неймовірно. Сидиш втомлений після роботи, читаєш щось захоплююче, а поруч з тобою: «За-автра в сім двадцять дві я бу-уду в Борисполі…» на автоповторе протягом півгодини, причому чутно так, ніби навушників зовсім немає. Раніше я просто терпів і дратувався мовчки, але одного разу знайшов вихід.

Ранок, напівпорожній вагон. Заходить симпатична дівчина. Видно, що настрій хороший, аж пританцьовує. Сідає поруч зі мною. З навушників: «I said Morena, Morena, Morena I give you my love…» Повертаю голову і дивлюся на дівчину. Дівчина дивиться на мене, явно задоволена виробленим враженням. Я встаю і пересідаю в іншу частину вагона.

Від гарного настрою не залишається і сліду, адже дівчині потрібно терміново зрозуміти, що з нею не так. Від неї погано пахне? Дірка на колготках? Туш потекла? Спідниця задерлася? В мені жевріє надія, що якось все-таки Екшн де, адже якщо кошенят тикати мордочкою в продукти їх життєдіяльності, навіть до них доходить, що справляти потребу потрібно в лотку. У моїх співвітчизниць, хочеться вірити, мізків більше, ніж у кошенят.

А я тепер спокійно читаю в будь-якій поїздці.