Пара зауважень

27

В процесі моєї недовгої педагогічної діяльності найбільше мене задолбали не міністерство, по п’ятому колу изобретающее велосипед і затверджує підручники, морально застарівають ще до здачі в друк, не начальство, якого у мене було аж п’ять чоловік, кожен зі своїми заморочками. Задовбали навіть не колеги, видають часом просто феєричні перли. Найбільше мене задалбывали батьки.

— Чому у мого сина зауваження по поведінці? Він же такий смирний хлопчик.

Ваш смирний хлопчик затіяв бійку на уроці, а коли я почав його втихомирювати, пообіцяв зустріти мене вночі в темному провулку «з корєшами».

— А чого ти моєму синові два поставив? Я не зрозумів, ти че, взагалі знахабнів?

Ось і він не зрозумів, що записане на уроці бажано хоча б раз прочитати. Я вже не кажу про домашньому завданні, яке він не робив ніколи.

Всі ці горе-матусі і горе-татуся, які на свою дитину знаходять від сили 15 хвилин на тиждень, які ігнорують зборів і записи в щоденниках, раптово прозрівають і починають качати права. Я при всьому бажанні не встигну наставити на шлях істинний всіх телепнів у класі за ті 40 хвилин, за які повинен ще й викласти навчальний матеріал. Двійка — не особиста образа, а інформація вам і вашому чаду, що в якійсь галузі знань у нього прогалини.