Кровиночка з булыжничком

14

День міста. Всенародне гуляння, краса і кульки. Єдине «але»: свято співпало з Днем захисту дітей. В цілому нічого страшного, просто гуляють — повально з дітьми.

Місто наш стоїть на річці, причому ще навіть не до кінця загаженной. На набережній цілком приємно посидіти. Найприємніше, що кілька років тому в річку повернулися дикі качки і кілька ондатр. Періодично можна милуватися і тими, і іншими, що, зізнайтеся, дуже і дуже здорово.

Сиджу на сонці, нікого не чіпаю. Раптом у воді навпроти мене спливає хитра звірина мордочка — ондатра. Навколо радісне пожвавлення, дорослі піднімають дітей, щоб ті помилувалися на осколок дикої природи в межах міста. Все б нічого, але парочка хлопчаків років дев’яти почали тут же мордочку обкидати камінням. На мій великий подив, ніхто з оточуючих не сказав ні слова, тільки поспішили відвернутися і зайнятися своїми справами.

Не витримую, підходжу до недорослям. У м’якій формі, але з перекошеним, боюся, від злості обличчям починаю пояснювати, що живе кидатися камінням не можна ніколи, і якщо хлопчикам це здається настільки смішним, то я зараз їх скину в воду і почну дуже смішно розважатися, обкидывая їх камінням з берега. Діти скукожились до крайності, почали щось лепетати: мовляв, так, щоб ми, та ніколи, та ми просто у воду кидали, та ми більше не будемо…

Що сталося далі, здогадуєтеся? Підлетіла їх маманя і почала з ходу на мене кричати: яка, мовляв, я сволота, що не даю її детишечкам спокійно відпочивати! Що вони ніколи нікого не скривдили, що вона сама «зелена», що дітлахи просто кидали в воду, ні-ні, не в ондатру! Вони у нас добрі і милі, а ти, сволота, хамка, пішла геть звідси! Підтримку мамі зробила і бабуся хлопчиків, щось злобно скрипевшая з найближчого тенечка. Мовляв, зовсім розпустилися, шалавы, як взагалі зі старшими розмовляєш? Не чіпай нашого сонечка!

Панове батьки, невже ви не розумієте? Дитина, що у дев’ять років спокійно може обкидать камінням тварина заради розваги, п’ятнадцять, наприклад, зґвалтує з такими ж дружками однокласницю, а в двадцять викине вас з квартири. Кого ви виростите, якщо він не розуміє цінності чужого життя? Їй-богу, зла не вистачає. А потім будете охати, ахати та гадати: хто ж вашу кровиночку зіпсував?