Молода ще, примхлива

48

Всім доброго часу доби.

Дозвольте дізнатися, шановні дівчата, що вам заважає просто бути людьми? Для початку опишу себе: зріст 175, повненький, ношу темні окуляри з-за проблем з очима.

Ситуація дуже проста: у мене збилися годинник, а людина я досить пунктуальний. Підходжу до дівчини, щоб просто дізнатися час. Від мене не несе ніяким амбре, запах з рота відсутній, запитав спокійним неголосним голосом без натяку на наїзд. У відповідь: «Та пішов ти…»

Або ж просто пробую знайомитися, бо дівчата у мене немає. У відповідь — те ж саме. Одягнений я нормально, без зайвих загонів, одяг акуратна, нічого зайвого, начебто сокири в руках або ще незрозуміло чого — як би немає. Манера мовлення — нормальна. Я кажу спокійно і ненав’язливо, без ідіотських підкатів та інших пікаперських викрутасів. Що, чорт забирай, заважає вам, навіть якщо я душі не припав, просто спокійно сказати, що ви вже зустрічаєтеся або щось ще з цієї серії? Повторюся, спокійно і без явної агресії можна відмовити людині. Не одиничний випадок ж — підходжу до абсолютно різним дівчатам. Ви ж самі потім возмущаетесь, що, мовляв, куди чоловіча стать весь подівся.

Я розумію, що не красень, не володію мільярдом білоруських рублів в трилітровій банці, автівкою «Mercedes-Benz» і так далі. Але давайте все-таки розмовляти, як люди — спокійно і культурно, бо нічим я негативного ставлення з вашої, дівчата, сторони не заслужив.