Одягни і раЕкшн

22

Як же набридли начальники… Точніше, не начальники, а олімпійські, мати їх, боги. Подзвонив, задав просте питання. Не знаєш відповіді — ну так і скажи. Але ж ні, треба показати, що ти великий начальник. Навіть дуже великий! Та замість відповіді — набір однотипних фраз: «Понабирали бовдурів, нічого не розуміють», «Та хто вас взагалі начальником відділу міг зробити?» і т. д. А вже якщо його величності раптом сказати, що дзвонить йому ніякий не начальник, а простий смертний, то напад праведного гніву прямо-таки захльостує бідного монарха. У нього, розумієш, справи державної важливості (якщо не світової), а тут якийсь селянин забирає в нього дорогоцінний час! Адже він, смерд, не розуміє, що в цей час гаряче улюблений правитель міг зробити ще яке-небудь добру справу для своїх нерозумних підлеглих!

А адже підлеглий з цього приводу і дзвонив. Сказати спасибі від усієї душі за те «добро», про який точно не просив. Поцікавитися, а навіщо, власне, йому це добро, без якого він раніше прекрасно жив. І отримати відповідь з двох взаємовиключних частин, одна з яких — «так я ж для вас, так як ви не розумієте», а інша — «мене ваша думка не цікавить». Отримав намордник — одягни і раЕкшн .