І цілуй мене, вісімнадцять мені все ще

14

Як ви знаєте, у багатьох школах розпочався сезон таборів — така собі форма продовженого дня, тільки заходи розраховані на розвагу дітей, а не на навчання. Так от, дико задовбали ті люди, які складають програму цих самих розваг. Мені, як і кожному жителю навколишніх будинків, протягом декількох годин в день доводиться слухати одні й ті ж композиції. Ні, я не проти музики і розваги дітей зокрема; мене задовбали гучність і циклічність, бо слухати одні й ті ж треки протягом кількох годин нікому не додає настрою, якщо тільки це не твоя улюблена музика.

Дорогі вчителі та керівники табору! Не шкодуєте нас — пожалійте хоч дітей, які відвідують вас, адже ви намагаєтеся їх чимось зайняти на вулиці, а гучна музика і ваші не менш гучні заклики аж ніяк не сприяють їх послуху променів добра у вашу сторону. Їй-богу, краще б розбилися на групи за інтересами і ганяли м’яч, грали в бадмінтон та інші не менш захоплюючі, але більш непередбачувані в плані звуків гри.

З мріями про немузыкальном літо, мешканка села Тюнево, друкуюча це під музику, доносящуюся від будівлі школи.