Від роботи дохнуть коні, ну а ти — безсмертний поні

14

Задовбали певна категорія людей, навіть не знаю, як їх назвати.

Вони є і серед начальників, і серед рядових співробітників. Суть в тому, що ці люди працюють у колективі, при цьому вважаючи, що ніхто, крім них, не працює. У них є певний обсяг роботи, є строки. Якщо це начальник — він буде засиджуватися за роботою до півночі, сидіти і носитися з нею у вихідні та святкові дні, у той час як його підлеглі спокійно «підчищають» старі хвости, читають на роботі літературу (добре, якщо за профілем, а буває — і художню), сидять в інтернеті, говорять по телефону.

Більшість співробітників і не проти розділити тягар праці з начальником, але от біда: на їх пряме запитання, що можна зробити в рамках поточної роботи, начальник знизує плечима і радить… правильно, почитати що-небудь. «Та я тут сам розберуся». Ну, сам так сам. Дехто, бачачи таку ситуацію, виявляють ініціативу і самі беруться за якусь частину роботи, але потім їх результат йде у смітник, а начальник сам все робить заново, навіть якщо результат його роботи не відрізняється від раніше зробленого.

Якщо це не начальник, а рядовий працівник, то він також «вбивається в мотлох» всі вечори, свята і вихідні, але при спробі начальства «приставити» до нього помічників, впадає в істеричний стан та все одно все переробляє за помічниками, попутно крою їх на чому світ стоїть.

Все б нічого, але в результаті виявляється, що так, крім цих людей, ніхто нічого не робить. Що тільки вони такі чудові, решта «просиджують штани, думають, як би раніше додому втекти, разгильдяйничают» тощо. Адже і вище начальство, яке рідко буває семи п’ядей у чолі, сприймає це як даність.

Замість того, щоб спокійно розподілити обов’язки і не сидіти ночі безперервно з непосильним за обсягом завданням, потрібно все звалити на себе, а потім скаржитися, що ніхто навколо працювати не хоче.

Задумайтеся, громадяни задолбавшие!