Зворушливе хамство

11

Я жінка. У мене є татуювання на обох руках.

Мене задовбали ті, хто відверто дивиться на них. Мені весело.

Мене задовбали моральщики, що розповідають про «тыжеженщина». Мені весело.

Мене задовбали запитувачі: «А що це означає?» Я чесно відповідаю, що не хочу про це говорити. Мені весело дивитися на розгублене обличчя, не очікувало чесної відповіді.

А задовбали мене лише одна категорія людей. Ті, які хапають за руку, щоб татуювання розглянути ближче. Ті, які ще іноді і пальцями у татуювання тикають.

— Ой! А що це? А дай подивитися. Покажи-но.

— Руки прибери.

Так, татуювання цікаві. Дуже. Ні, не вгадали. Не зеківські. І не сатанинські. І не вульгарні. Я не хочу говорити, що вони означають і чому вони у мене. Не хочу і все. Прикривати/зачиняти/прибирати/перебивати татуювання не збираюся. Дивитися — дивись. Можеш погундеть і прочитати мораль, а я з задоволенням поржу. Руками не чіпати.

Таких потрогальщиков хочеться бити. Бити, на жаль, не можна. Кримінальний Кодекс бо.