Доброго всім ранку від матусі, чий вчорашній день нагадував подання Чапліна.

У мене двоє дітей погодків, складна життєва ситуація — немає друзів і подруг, ми з чоловіком удвох проти всіх працюємо 24/7 і намагаємося зробити максимум для малюків. А задовбали мене чергова бабуся-помічниця, яка телефонує мені з фразою: «Я приїду до трьох годин допомогти тобі, чекай».

А далі нюанси: «Піднімати дитину не можу, іграшки збирати з підлоги тим більше, готувати не вмію і не люблю, забратися немає сил, та й це ж твій дім!» Суть приїзду — оглянути умови для дітей, створені працями єдиних рук — маминих, відчитати за погане виконання обов’язків прибиральниці і кухаря, висловити купу прохань і претензій типу «чому не дзвониш» або «коли приїдете в гості»… А в три години просто пограти з дитиною, обов’язково покартати матусю за нерозторопність на кухні (як же так: накриваючи жерти на стіл помічниці, відволікалася на власних дітей переодягти, то маркер відібрати, то підмити), почитати малятам і піти з гордо піднятою головою: звичайно, вона ж допомогла бідної матусі з дітками!

Такі тепер бабусі у нас. Чи варто згадувати, що вона з боку чоловіка? Я вже давно набираюся сил, щоб сказати, що це не допомога, а щотижневе розвага для старої перечниці, але невже їй незрозуміло самої?

Допомога — це якщо молоду маму відпускають поспати або погуляти пару годин, ну або хоча б зайнятися своїм хобі. А це — неприкритий контроль, який дратує.

А тепер звернення не до несповна розуму бабулям: якщо у ваших друзів народилася дитина, а ви не готові сидіти з ним, вдихати аромат підгузників і бачити бардак в квартирі, не ходіть до них, навіть «допомагати». Забудьте на кілька років або й більше… Поки свій дитинча не з’явиться.