Молитися, постити, позбавлятися

25

А мене дивують люди, які засуджують церква та її службовців за наявність у них машин, техніки, грошей і інших благ цивілізації.

Ось сидиш в компанії, розмова заходить про релігію — і починається: «Недавно бачив повного попа, сідаючого в „мерседес“». Або: «При мені священик посмів поговорити по айфону». Про історію з годинником патріарха взагалі можна не говорити.

Люди, чому з-за звичайних предметів, яких у інших ви навіть не помічаєте, ви піднімаєте такий кіпіш і надаєте цьому таке значення?

Зрозуміло, що життя священика відрізняється від інших, але її відрізняють все-таки певні якості та благоЕкшн ники, а не бідність і брак їжі, які ви хочете, очевидно, приписати їм в комплекті.

Якщо по пунктах:

  • Автомобіль. У священнослужителя, швидше за все, є сім’я, яку зручніше перевозити на авто. Та й самому добиратися до церкви на вранішню службу (а храм, до речі, може бути на іншому кінці міста або взагалі за містом) зручніше на машині. Так, це коштує грошей, але чому священик обов’язково бачиться вам бідним, мають право пересуватися тільки пішки?

  • Смартфони, годинники, одяг. З яких пір стало негожим користуватися якісними, зручними речами? І як це впливає на духовність? Аскетичність і смирення проявляється не в цьому, не варто плутати. А якщо вас цікавить, на які гроші це куплено — по-перше, є прихожани, серед яких можуть бути дарувальники і таких подарунків — значить, є за що. А по-друге, є родичі та друзі. Та яка взагалі різниця, в будь-якому випадку, ви приходьте до церкви, щоб помолитися, поговорити з пастором або для того, щоб оцінювати, у кого яка машина? Чому, якщо священик займається місіонерською, благоЕкшн ною діяльністю, допомагає людям, він не може дозволити собі їздити на хорошій машині, володіти гідними речами, до того ж, швидше за все, подарованими?

Не задовбали, просто хочеться побажати бачити більше світла там, де він є. А якщо вже так зачіпає наявність «мерса» або годин у когось- може, це привід задуматися про себе?