Відчепися, страна огромная

32

У мене останнім часом складається враження, що людині нині можуть пробачити все, крім одного страшного гріха — відсутність тяжких дум за долі Батьківщини.

Друзі мої високодуховні, ви всі знаєте мене казна-скільки років. Ви знаєте, що мені тотально плювати на політику. Навіщо ви знову і знову намагаєтеся викликати мене на дискусію і перетворити в затятого борця за щастя у всьому світі?

Я не вважаю Путіна богом, так само як і не вважаю, що його терміново треба посадити і розстріляти.

Я не піду на мітинг.

Я не думаю, що пора валити з сраною Рашки.

Я не погоджуся, що треба терміново влаштувати революцію і громадянську війну. А якщо ви реально цього хочете, то ваш мозок, на жаль, іржі-с.

Мені наплювати, що половина країни живе в злиднях. І взагалі, ви будете розповідати про злидні людині, який виріс в дев’яності? Чию матір-одиначку скоротили в розпал дефолту? І адже не бідуємо. А у тебе, мій страждає один, здається, айфон розряджається.

Мені наплювати, що рано чи пізно за моєю ніжною довірливою душі протопочут залізні чоботи режиму.

Може бути, я байдужа сволота, не переживає за майбутнє своїх дітей. Тільки відчепіться від мене, заради бога.