Вам треба — ви й робіть

60

Дитинство. Мені подобаються мультики, але я буду сумувати за переглядом новин і фільмів про громадянську війну. Тому що так треба. Бути єдиним цілим з сім’єю. Все робити разом, подобається це чи ні. Так треба.

Університет. Мені абсолютно не цікавий матч домашньої зубожілій команди і не важливо, вони вийдуть у фінал або так і не вилізуть з нижньої ліги. Не хочеться витрачати гроші і час на те, чого і побачити толком не зможу (короткозорість; ряди розподілені між факультетами). Проходити принизливий шмон (на вході сумки витрушують, чи не рвуть їх, назвати це обшуком язик не повернеться). Мерзнути на тверЕкшн лаві, ризикуючи зловити м’яч особою (грають не дуже). Але я йду разом з усіма. Тому що так треба. Все робити разом. Бути як всі.

Незрозуміло одне: кому це треба? Для галочки? Поставте ці галочки і не мучте підконтрольних. Ніщо так не мотивує, як виконання прямих обов’язків без «обов’язкового» участі у заходах. Старші за званням або в сім’ї страждають через відсутність авторитету? Безглузді вимоги його не піднімуть.

І останнє питання: чому мені належить бути як всі? Хто ці всі? А у мене для свідомих громадян, які страждають синдромом «так треба», уже давно готовий відповідь: вам треба — ви й робіть. Я распоряжусь своїм часом, бажаннями і можливостями самостійно.