Memento mori (хвилин через двадцять)

17

Задовбали спойлери.

Є спойлери випадкові: коли чоловік проговорився про те, що було, скажімо, у книзі, за якою знятий фільм. Чи здогадався, хто вбивця в середині детектива, і не зміг втриматися від коментаря. Це, на мій погляд, можна пробачити і не страшно.

Є спойлери нахабні: коли фанат серіалу пише у соціальній мережі щось на зразок «Я б ніколи не подумав, що А вб’є Б» десь через годину після прем’єри нової серії. І йому плювати, що хтось вирішив відкласти перегляд до вихідних, хтось чекає російської озвучки, а ще хто-небудь думає подивитися весь сезон цілком під час відпустки. Ідея піти зі своїми спойлерами куди-небудь в тематичне співтовариство йому в голову не приходить. Головне — похвалитися, що він такий перший та чудовий все побачив.

А ще є спойлери, які я просто не можу пояснити:

  • коли в трейлері показують всі ключові моменти фільму (а потім цей трейлер демонструють перед яким-небудь іншим фільмом в кінотеатрі);

  • коли на афіші малюють персонажа, поява якого повинно було бути таємницею;

  • коли в рецензії або описі переказують перші 40-50 хвилин фільму.

Невже не можна зацікавити глядачів якось інакше? Чому потрібно розповідати: «Це кіно про Джона, у якого померла дружина (на 14-й хвилині), брат став наркоманом (на 45-й), а сестра — шведський шпигун (на 119-й). Це приблизно як називати детектив «Вбивця — садівник» або мелодраму «Він зрадив дружині, і вони розлучилися»…

Я хочу просто отримувати задоволення від кіно. Без порад, підказок і коментарів. Чому в наш час це так складно?