Бути собою не соромно

44

А мене задолбали, що мені постійно соромно перед абстрактними, безликими «тими людьми». За всякі дурні дрібниці, які мені коли-то вбивалися в голову з допомогою всіх доступних каналів інформації.

Я подивилася на гарну чоловічу/жіночу попу і подумала: «О, кльово, а на дотик вона пружна?» — і мені соромно, бо «як так можна, ти ж дівчинка, ти не повинна думати про таке».

Розлив на себе півчашки чаю, я подумала, що з такою фігньою впорається тільки дитяча пляшечка з непроливайкой або соскою? «Ти що, це ж дитяче, дорослим таке не можна!» Навіть якщо у дорослих трясуться руки після волочіння тягарів трьох днів без сну на кофеїні.

Мастурбує? Соромно, тому що «як так можна, знайди собі хлопця».

Тиждень харчуюся пельменями, тому що завал і втомилася? Соромно! «Ти ж дівчинка, повинна була приготувати, як ти з чоловіком жити будеш, теж пельменями годувати збираєшся?»

Не убираюсь кожен день? «Соромся, бруднуля, жоден мужик…»

Думаю, основна думка зрозуміла, так?

Так от, задолбали, що всі ми вбиваємо один одному стереотипи і змушуємо соромитися абсолютно звичайних речей, отруюючи будь-яку радість або заважаючи відчути себе зручно. Наступного разу, коли захочете когось присоромити, подумайте двічі. А то людина-то вас пошле, але страждати буде ще дуже довго…