Шукають давно, але не можуть знайти «Ноклу» в районі пяти тисяч

28

І знову салон стільникового зв’язку. Іноді навіть завагався: чи то всерйоз клієнт, то це милий стьоб над втомленим консультантом.

— Я от не можу знайти телефон. Ви не могли б ви допомогти?
— Ви хотіли б відновити сім-карту? Звичайно, ми зробимо дубль. Ви є власником цієї сім-карти?
— Та навіщо мені ваша сім-карта?! Мені телефон треба знайти!
— Вибачте, ви його втратили? Телефон вкрали? Якщо вкрали, то в міліцію; якщо втратили, пошукайте там, де ви могли його залишити.
— А ви що, не можете пошукати? Дорогий телефон, за чотири тисячі, і двох років ще ні!
— Нам дуже шкода, але ми не можемо відправитися на пошуки вашого телефону.
— Ну там же і цифри є, і папери у мене на нього залишилися. Може, пошукаєте? Сусідка з дев’ятого поверху сказала, що ви можете пошукати. Це ж ви, мабуть, просто не хочете?
— Ще раз пробачте, але ми не розшукуємо загублені телефони.
— Так? А хто ж може пошукати?
— В детективне агентство зверніться.
— (ображено) Так їм же гроші платити треба! Може, ви так пошукаєте?