Читала і засуджую

58

Привіт, я кактусоед. Літературний. Це я читаю все нові бестселери, а потім на книжкових форумах пишу, що книга — гівно, автор — мудак, і взагалі, куди котиться література. Це я прочитала чотири томи «Сутінків», «Голодні ігри» і «П’ятдесят відтінків сірого», а також по книзі Коельо і Донцової тільки для того, щоб потім лаяти сучасних письменників за макулатуру.

Навіщо, запитаєте ви? Тому що я хочу бути в курсі того, що відбувається в літературі. Тому що якщо раптом з’являється щось Екшн сно цікаве, я не хочу це пропускати. Тому що я терпіти не можу людей, які «не читали, але засуджують». Це убого — не брати книжку в руки тільки тому, що мамі/подрузі/колезі не сподобалося. Поки я не прочитала «Сутінки» і не переконалась, що все Екшн сно погано, я не мала права нічого говорити про цю книгу. Так-то.

А задовбали мене фанати, які, побачивши негативний відгук, всім скопом накидаються на мене з заявами на кшталт «не подобається — мовчки пройди повз, а не ображай нас» і «тебе ніхто не змушував читати». З другим ніби розібралися, а з приводу першого — чому ви вважаєте, що якщо я щось не те сказала з приводу книги, яка написана за тридев’ять земель від вас, то це образа стосується безпосередньо вас? І взагалі, може, це ви своєю любов’ю до говнокнижкам ображаєте моє почуття прекрасного.