Краща з даремних

63

Тут народ скаржиться на офісний планктон, від якого немає толку. Я їх прекрасно розумію, так як самій довелося бути таким мальком.

Спочатку їдеш разом з основною масою співгромадян на роботу до 9:00. З-за пробок приїжджаєш в 9:30, якщо не пізніше. Потім чай-кава, печиво, само собою.

Трохи працюєш. Стоп! Документи потрібно узгодити з юристом і бухгалтером, які вічно зайняті, так що доводиться почекати. Ну да ладно.

Потім в офісі закінчується папір для ксерокса, глючить факс, не розпізнається сканер. Усуваємо недоліки. До речі, щоб дістатися до ксерокса, іноді доводиться відстояти чергу.

Потім не поспішаючи обідаєш, паралельно обговорюючи справи з колегами. Потім знову збираєшся приступити до роботи… Ні, ні фіга! Всім співробітникам терміново на тренінг, семінар, нараду! Щоб краще працювали, одним словом. Ну так, тільки я б із задоволенням це час у розпал робочого дня на цю саму роботу і витратила.

І при цьому, роблячи нескладну роботу від сили півдня, я примудрилася швидко вибитися в кращі співробітники! Тобто інші працюють ще менше.

Коротше, я плюнула і влаштувалася на іншу роботу. Туди я добиралася до 10-11, зате без пробок, сиділа в офісі до 19-20, їдучи теж без пробок. Жити стало простіше. А потім взагалі стала працювати вдома, не витрачаючи часу на дорогу, спілкування з колегами, наради, тренінги, походи на обід і метушню з оргтехнікою. Для зв’язку з начальством телефону та інтернету більш ніж достатньо. І мені оплачують реальну роботу, а не час, проведений в офісі.

Так що планктон не завжди винен, що він такий. І сам задалбывается від того, що не виконує роботу, а лише імітацію бурхливої діяльності.