Дружина не хлопчика, але чоловіка

27

Я молода заміжня жінка. І я задовбали.

Я була веселою, товариською дівчиною з купою друзів та інтересів. З печаткою в паспорті я не стала повноцінною особистістю, а додатком свого чоловіка.

Тепер я не можу водити великий позашляховик, це точно машина чоловіка, навіть якщо куплена в більшій мірі на мої гроші і з моєї ініціативи. І взагалі водити не можу, чого вже там.

Я не можу любити хоч скільки-небудь небезпечний спорт, а якщо і займаюся чимось, то це тільки заради чоловіка. Не важливо, що я сама його на лижі ставила і катаюсь на 15 років більше.

Я повинна спалити свої чотири дипломи і терміново почати тупити, тепер за мене буде думати чоловік. А я повинна мовчати і кивати.

Я не можу ходити в гості, на концерти чи інші культурно-розважальні заходи без чоловіка. Якщо він домосід і йому не цікавий цей концерт — значить, і мені не цікавий.

Я не можу спілкуватися з чоловіками, якщо поряд не стоїть мій чоловік. Не важливо, цікаво чи чоловікові це спілкування. Та й дружити з чоловіками не можу — тільки подружки.

Якщо я знайомлюся з чоловіком і кажу на загальні теми в зоні спільних інтересів, а не кричу насамперед про своє заміжжя — все, я ганьба роду людського, така розпусниця.

Ці обмеження мені нагадують регулярно всі кому не лінь і особливо ті, кого не питали.

І тільки чоловік вважає мене особистістю з усіма правами незалежно від печатки в паспорті. Тому він і мій чоловік, а не коментатор.