Суцільні мінуси

42

Отже, починаємо збори клубу анонімних малоліток.

Доброго дня. Я дівчина, мені 27. Виглядаю на 16-17 років за оцінкою оточуючих. Володію голосом новонародженого кошеняти. Характер нордичний.

Переважна більшість людей приблизно з другого слова звертаються до мене на «ти», навіть якщо до цього фразу починали на «ви».

Питання «Дорослі вдома є?» варіаціях я чую набагато частіше, ніж хотілося б.

Новий терапевт на ділянці, не глянувши на карту, сказав: «Підлітковий лікар через кабінет».

Нові люди на роботі зустрічають мене питанням «Чому студентам довіряють такі відповідальні доручення?».

Мені не продають алкоголь, на відміну від моїх подруг-ровестниц.

Мене не хочуть пускати в кіно на сеанси 16+ без паспорта.

Зі мною намагаються знайомитися школярі, у яких ще навіть голос не зламався до кінця.

Звичайно, є і плюси. Їх усього два: мені пропонують цукерки, коли я стою поруч з дітьми, і дозволяють гладити всіх милих собак на вулиці.

Задолбали. Коли ж я вже й виросту…