Малий бізнес в положенні

68

Коли наступного разу я почую в новинах про підтримку малого бізнесу, їй-богу, телевізор розіб’ю. Користі, звичайно, ніякої, але мені полегшає.

Підприємцями іноді бувають особи жіночої статі, іноді вирішують народжувати дітей. Декретні — чули про таке, так? От саме заради отримання цих декретних (а також відпускних і лікарняних) «нормальні» працівники відраховують в казну 13% від зарплати. «Ненормальні» підприємці відраховують набагато більше, але відпускні та лікарняні нам не потрібні в принципі. А декретні — о, це пісня! Навіть безробітні, щомісяця одержують допомогу, отримають хоча б чотири МРОТа. Ця ж жалюгідна сума належить і мені. За те, що я забезпечую себе роботою і ще шістьох осіб, плачу чотири види податків за себе і за два виду податків за кожного працівника. Ну, а тепер можна почати власне казку.

День перший. Їду в регіональний багатофункціональний центр документів, щоб оформити свій декрет. Ой, помилочка вийшла, ми цим не займаємося. Їдьте-ка, пані підприємець, міський центр. Виходжу в інтернет, перевіряю список послуг — ага, оформляють. Їду. Ой, вибачте, даремно, не за адресою, спробуйте краще в соцзабез. Невелике уточнення: щоб почути «ой, вибачте», треба відстояти в парі черг за півтора-дві години, що з пузом напереваги вже нелегко.

День другий. Їду в соцзабез за названою адресою — двері заколочена. Спасибі, хоч огризок папірці з новою адресою, майже читаним, на двері залишився. Лечу туди. Ще три години в черзі під розповіді бабусь, кому як пенсію не нарахували і як пільги не виплатили. Приймальна, кабінет за посібниками, кабінет начальства. Не оформляють, не виплачують, про існування підприємців взагалі в перший раз чують. Відправляють в багатофункціональний центр, вислуховують пару ласкавих, відправляють в фонд соціального захисту.

День третій. Читаю в інтернеті — виплачують, дзвоню уточнити — виплачують. Приїжджаю. Що в подібних організаціях після офіційного закінчення обіду «дівчинки» спливають ще чайку попити, уточнювати, думаю, не треба. Прорываюсь в кабінет. Вываливаю на стіл пачку документів. Дві працівниці довго-довго їх перебирають, а потім починають мені пояснювати, що ось якби хтось з моїх працівниць йшов в декрет, то мені б потім як роботодавцю гроші відновили, а так не годиться, і мені треба в багатофункціональний центр. Ой, тобто в соцзабез. Ой, тобто ми взагалі нічого не знаємо, але ми платити не повинні точно.

Ось і народжуйте, шановні представниці малого бізнесу з підтримкою від держави. Повітрям подихайте, поки по установам катаєтеся. Тільки не забудьте, що в країні ще й за зростання демографії посилено борються, тому вас чекає також відсутність усіх пільг, визначених матерям, декретних, лікарняних, відпусток по догляду за дитиною. До речі, від сплати податків за ведення підприємницької діяльності у період догляду за дитиною вас ніхто не звільнить. Повинен же хтось оплачувати «праця» бюджетних працівниць, вірно?