Пять пишемо, шість в умі

22

Шановні і не дуже громадяни! Доки будете ви при призначенні зустрічей керуватися правилом «пишемо п’ять, шість в умі»? Навіть якщо не 6, 5:30 — із завидною постійністю.

Можу зрозуміти рок-музикантів, які починають концерт з півгодинним запізненням: по-перше, поправка на пропускну здатність входу, по-друге, поки люди чекають концерту, вони п’ють і роблять дохід клубу. В інших випадках опоздун винен і повинен як мінімум попередити.

Я ось людина, вихована університетом (так-так, тим самим, який красується на всіх листівках з видами Москви). Думаю, всі в курсі поняття «академічне запізнення», коли 15 хвилин запізнення прирівнюються до прогулу. І в моєму мозку домовленість «зустрінемося в 4» означає, що зустрінемося саме в 4, а не в 4:30 і вже тим більше не в 5. І вже якщо я спізнююся (незалежно від того, винен я в запізнення або ні), то пишу і вибачаюсь. Якщо розумію, що спізнююся сильно, то ми домовляємося про скасування або перенесення зустрічі. А ось більшість знайомих при дзвінку в зазначений час зустрічі здивовано цікавляться: «А ти що, вже на місці? А я ось тільки виходжу».

Ось вже два дні поспіль я дивуюся, як досі не захворів. Позавчора домовилися зустрітися з робочого питання. Приходжу вчасно на призначене місце, пишу про це… «Ну, ми через півгодини будемо». Півгодинки перетворилися на 40 хвилин під дощем, з онемевшими мокрими руками. Замовлення я в підсумку викупив, звичайно (хоча б тому, що пошук аналогічної деталі затягнувся б ще на кілька днів), але бажання вже не було. Та й взагалі одне бажання залишилося — перестати тремтіти. Ах так, подальші плани на день теж полетіли у відоме отвір.

Вчора був вихідний, домовилися зустрітися з подругою і її товаришем. Пишу подрузі, знову ж перебуваючи у зазначений час у зазначеному місці. Вона спізнюється, з товаришем домовилися разом їхати, а його немає. Гаразд, нічого, перекушу поки що, ніхто не образиться. Проходить півгодини, бажання гуляти прагне до нуля, подруга теж в істериці, в результаті міняємо плани на похід в кафешку. Виявляється, її товариш тупо проспав. Ось ні краплі не поважна причина, на мій погляд, — забути про зустріч.

А якщо ось так чекати взимку на вулиці? Можна і не тільки застудитися, але й обмороження заробити. Загалом, так, громадяни опоздуны, якщо я через вас таки одного разу захворію, стоячи під крижаним дощем або в -20, то лікуватися буду за ваш рахунок. Може тоді запам’ятайте, що «зустрінемося в п’ять» не означає «выползу з дому в п’ять, все ж спізнюються».

Задолбался бути ждуном, приходять вчасно, тому що винен не я.