Навчіться плавати — тоді і наллємо воду

15

Всі батьки мріють, щоб їх діти після школи не шлялися де попало, а були зайняті і під наглядом. До їх послуг наш досить немаленький центр позашкільної освіти: фотогурток, танці, олійний живопис, акварель, кераміка, виготовлення ляльок, бісероплетіння, в’язання, ювелірна справа. Вартість занять символічна. Вартість матеріалів, які батьки повинні купувати самі, куди вище.

І з року в рік повторюється одна і та ж історія. Якість матеріалів для дітей безпосередньо пов’язане з доходами батьків… але зовсім не так, як я припускала, тільки прийшовши викладати в цей центр.

Ось дівчинка Маша. Її виховує мама-вчителька, ледве зводить кінці з кінцями. У Маші з собою чудова папір, класичний набір ленінградської акварелі і кілька тюбиків голландської, відмінні пензлика.

Ось дівчинка Таня, яка живе з батьками в заміському котеджі. Її сім’я ні в чому собі не відмовляє. Тільки на Таніни матеріали без сліз не поглянеш. Все куплено навмання в місцевих канцтоварах під гаслом «ось навчиться — купимо хороше».

У Маші чудові малюнки, вона бере участь у виставках. Таня не менш талановита, але з її матеріалами шансів немає. Один, два, три рази я поділюся своєю папером, фарбами та пензликами. Але не можу ж я регулярно купувати дуже дорогі речі для дитини, у якої одні черевики стоять дві моїх місячних зарплати!

Колега, викладач ювелірної справи, скаржиться: у гуртку був дуже обдарований хлопчик, захотів позайматися будинку. Викладач написав йому список необхідних інструментів і дав адресу спеціалізованого магазину. Батьки принесли похвалитися разваливающееся в руках незрозуміло що, замовлене на Алиэкспрессе. Сім’я більш ніж забезпечена, могли б дозволити собі якісний європейський інструмент… А тепер дивуються, чому дитині стало нецікаво. Колега каже, що з цим китайським лайном навіть йому, дорослій людині з освітою, було б складно впоратися.

Вчителька танців кожен раз на початку року ридає. На зборах всі батьки дружно кивають: вони нібито зрозуміли, що треба купувати спеціальну взуття з накладками, набійками, фіксацією і т. д. Але на заняття кожна друга дівчинка приходить з туфельками з дому, в яких тільки ноги ламати…

Що тут сказати… Заздрю нашому фотографу. Діти з навороченими дзеркалками і раздолбанными «Змінами» у нього знімають шедеври рівні.

А взагалі мені важко зрозуміти, чому малозабезпечені сім’ї вкладаються у дітей, а багаті, навпаки, економлять на них. Звичайно, будь-диплом можна купити, але чому б не купити дитині можливість навчатися та отримувати задоволення від занять?