Адже ви цього варті

14

Чомусь в даний час стало дуже модно показувати витончений і вишуканий смак по відношенню до речей. Принаймні, серед моїх знайомих добра половина вважає, що вони гідні тільки найкращого і ширвжитком користуватися не збираються. Все б нічого, але вони вважають за необхідне демонструвати все це в самих невідповідних ситуаціях.

Збираємося на шашлики до озера. Кидаємо клич серед друзів, хто візьме м’ячик, якщо раптом захочеться в перерві між шашликами залишати і поштовхати. Відгукується Вася, любитель волейболу. Приїжджаємо, доходить справа до активних ігор, Вася дістає м’яч і починає розповідати, що м’яч дорогою, професійний, ногами штовхати його не можна, у воду кидати теж, грати тільки руками і намагатися не дряпати про гілки дерев. На обличчях подив, а Вася урочисто мовить, що не може собі дозволити грати якимось ширвжитком навіть півгодини у лісі з підхмеленими друзями.

Маша у нас вважає себе поціновувачем вин, трохи навіть в них розбирається і категорично не може вживати напої з одноразового посуду. Тому Маша бере з собою на шашлики келих для червоного вина, трепетно загортаючи її в рушник, всю дорогу коситься, щоб його не придавило нічим, а в лісі весь день просить плеснути їй питної води, щоб помити келих від піску, мошок, слідів пальців. Можна при цьому ще й презирливо дивитися на інших, коли ті тримають пластикові стаканчики.

Сідаємо з друзями в електричку, їдемо на три дні в похід з наметами. Не встиг поїзд рушити з місця, як Петя дістає плеєр і навушники. Петя у нас меломан, має вдома акустичну апаратуру ціною середній автомобіль, а навушники визнає виключно професійні, на які потрібно витратити не менше двох зарплат. В електричці Петя три години переживає, щоб ніхто не зачепився за дріт, а в лісі потім не пропускає нагоди попросити всіх акуратніше складати речі, щоб не розчавити або не зламати його дорогі навушники.

Відпочиваємо на дачі у колеги по роботі. Обов’язково знайдеться якась Ганнуся, яка не може піти гуляти в ліс, бо в неї нові фірмові кросівки самого топового бренду. Або який-небудь Іванко приїхав у фірмових джинсах, тому ніяк не може сходити в сарай по дрова для лазні. Обоє вони себе поважають і не готові носити аби що — тільки фірмовий якісний одяг.

Товариші, себе, звичайно, треба любити, але не потрібно доходити до крайнощів і маразму. Нічого не трапиться з вашим его, якщо ви поїдете в ліс в старих спортивках або якщо ви три години послухаєте плеєр через краплі-навушники за 500 рублів. Зрештою, можна замість цього книгу почитати, з попутниками поговорити, у вікно подивитися і відпочити від насиченого гаджетами міського життя. Або відмовтеся зовсім від поїздки, якщо умови в ній вас не влаштовують своєю простотою, грубістю і відсутністю лиску. Сходіть в ресторан в брендовому одязі і тримаєте в руках кришталеву посуд, там це доречно. А інакше ви дуже сильно задолбаете друзів і попутників.