Іспити в ручному режимі

30

Працюю в університеті. Багато накопичилося різних слів на адресу нашого Міністерства магії, кожен рік випускає нові освітні стандарти з новими циферками, а іноді і буквами, зрозуміло, з метою підвищення якості освіти та забезпечення додаткової зайнятості халявщиків-викладачів в області бумагомарательной діяльності. Окремий привіт і керівництву вузу, увольняющему заслужених працівників (з метою забезпечення циферок міністерства), відкриваючи при цьому нові відділи по створенню нових відділів. Низький вам уклін!

Але мова в моїй історії піде про інше. Ось пройшли чергові заліки, не за горами і іспити. Але такої вакханалії, як в цей раз, я не пригадаю. Я розумію, хлопці, що у вас і навколо вас роками складався збірний образ студента — тупого, ледачого, ні на що не придатного істоти, в кращому випадку береться за розум перед сесією. Вам приємно бути таким… істотою? Справа ваша. Але як же мене задовбали халявщики і ті, хто їм потурає!

Приймаю залік. Заходять хлопці, сідають. Видаю завдання. Сидить переді мною суб’єкт нічтоже сумняшеся дістає зошит і починає гортати зі словами: «Так, че там у нас, подивимося». За день до цього на консультації я прямо сказав: списування — перездача. Мовчки дивлюся на нього. Сидить собі, посміхається. Ну ладно, настрій у мене гарний, просто прошу прибрати зошит. На мене дивляться нерозуміючі очі: як же так, а як без зошити залік здавати? А вони так не звикли, їм завжди дозволяли. Інші теж в шоці: вони думали, я просто пожартував про перездачу. І взагалі, вони звикли отримувати заліки автоматом. Це ж не іспит, а якийсь там залік! Довелося трохи зруйнувати їх затишне світобудову.

Один студент відсутній на заліку. Де ж він? Але ось встряхнувшиеся студенти вже дзвонять йому, а я, природно, чую частину розмови, в тому числі чудовий відповідь:

— Так у мене справи зараз. Коротше, ти йому скажи, щоб він мені подзвонив, я до нього потім як-небудь піЕкшн ду!

Як говориться, wait, what?! Я йому повинен подзвонити? У мене навіть якось коментарів не знайшлося. Потім так потім. А, може, не тільки потом, а й кров’ю.

— А як у нас буде проходити іспит? Автоматом?

— Ні, усно за білетами.

— А, може бути, хоча б у вигляді тесту?

Без проблем. Ось вам за тридцять питань замість стандартних трьох на іспиті. І чим незадоволені?

Проводжу екскурсію для студентів першого курсу, яким належить вибрати майбутню спеціалізацію. Розповідаю про кафедру, напрями наукової роботи, ключові моменти в навчанні. Питання?

— А у вас ставлять автомати? Як немає?! А чому?

Правильно, бігом туди, де халява! На знання начхати!

Гірше таких халявщиків тільки халявщики з серії «знайомі та родичі знайомих».

— О, привіт! А я не зможу завтра прийти до тебе на іспит, що мені робити?

— (Повіситись!) Приходь з іншою групою.

— А, зрозуміло. Так мені готуватися взагалі? — бридко посміхається студент.

(Немає, вешайся відразу!) Готуйся.

Те, що ми з тобою вітаємося при зустрічі, значить, що я тобі повинен п’ятірочку автоматом? А що ще має? Самому не противно показувати свою тупість і неграмотність в надії, що я поставлю оцінку, «щоб не псувати відносини»? Якщо б це впливало саме на наші відносини, стусаном б від мене вилетів. Але зазвичай замішані й інші люди.

— Я ось тобі допомагав…

Допомагав. Меблі перенести. А йдеться це таким тоном, ніби життя мені рятував.

— Слухай, у мене проблеми з курсовою [самого крутого мужика в університеті], можеш з ним поговорити?

— Про що поговорити?

— Ну, щоб він мені поставив.

Звичайно поговорю. Легко! Чуєш, проректор, мля, ну-ка постав моєму знайомому оцінку за неіснуючу курсову!