Змагання на самого нещасного

13

Задовбали оцінювачі чужого горя.

Варто тільки необережно поскаржитися — відразу з усіх щілин лізуть найрозумніші, які знають, що в цьому випадку не засмучуються. Зламала каблук? Зате ноги є! Втратила гаманець? У багатьох взагалі грошей немає і квартири теж. Померла улюблена кішка? Тьху ти, у світі щодня гинуть тисячі, а ти-и-и…

Вельмишановні оцінювачі! Ідіть на фіг. Я чудово обізнана, що в мене є в наявності ноги, руки, голова, а у багатьох цього самого явний некомплект. В Африці, безумовно, голодують діти. Тисячі людей перебувають за межею бідності. Але знаєте, ми не на змаганні на самого нещасного. Я не прошу у вас допомоги, не прошу кидати все і жаліти мене зі страшною силою. Я прошу у вас не забирати моє право на негативні емоції. Я не ною, не впадаю в депресію — я просто озвучую, що від чого в моєму житті мені недобре. І будьте так люб’язні не вказувати мені, з-за чого варто засмучуватися, а з-за чого — ні.

Зрештою, поставте себе на моє місце! Наступного разу на скорботне оповідання про втому я натхненно розповім вам про працю шахтарів.