Лялька і няньки

27

Серед моїх подруг я перша стала мамою. Звичайно, охам і вздохам не було меж, і улюблені подруги мене оточили теплом і турботою, за що їм велике спасибі. Але, як кажуть, у кожній бочці меду…

Коли я була на останньому місяці, всім терміново захотілося мене побачити, щоб наостанок подивитися на «животик». Відкрию секрет: на дев’ятому місяці встати з дивана — вже подвиг, не кажучи вже про те, щоб кудись їхати.

Малятко народилася. Телефон розривається! Всі хочуть негайно приїхати в гості поняньчитися з лялькой. Дорогі мої, ви про що? Доньці всього тиждень, найбільше хочеться відгородити її від зовнішнього світу, оточити теплом і турботою. Коли дитина народжується, він абсолютно стерильний — давайте прийдемо натовпом і разом обвалимо на нього всі принади нашого середовища проживання! Про те, що перший місяць я спала по півтори години на добу, і то з перервами, і говорити не варто. Приходьте, гості, я вас чаєм пригощу, а посплю потім, на тому тижні.

Доньці два місяці.

— Привіт! Я в суботу відзначаю день народження, приходь в гості!
— Вибач, я не зможу. У мене ж дитина, до того ж я зараз на сесії.
— Ну будь ласка-ласка-ласка, ми так давно не бачилися!

Згнітивши серце, погоджуюся заскочити привітати, благо подруга живе в десяти хвилинах від мене.

— А ти ляльку з собою не зможеш принести?

Чесне слово, задовбали!