Зима. Пурга. Магадан. Магазин аудіо-відео. Тиша. Відкривається двері, ввалюється хтось засніжений. Обтрусився — дядько років сорока.

— У вас є болванки?
— CD?
— Так.
— Є. 14 рублів за штуку.
— Ого! А я тут поруч за 11 бачив!
— Відмінно, а у нас струму по 14.

Видаляється в пургу. Через півтори години повертається:

— У вас є болванки?
— Все ще є.
— Дайте одну!
— Це ви півтори години блукали в снігопад по вулицях з-за трьох рублів?!
— Ну, там рубль, тут рубль…
— Зрозуміло. З вас 16 рублів.
— Чому 16?
— Тому що болванка 14 плюс пакетик 2 — виходить 16.
— Який ще пакетик?!
— Паперовий. Не на палець ж болванку вам одягати!
— А загорніть просто папірець.
— У нас не передбачені «просто папірці».

Дивиться мені за спину, бачить мою зошит, цілиться.

— А візьміть звідти папірець.
— Окей — два рубля.
— Знову два рубля?! Чому?
— А чому я за змінний блок для цього зошита 180 карбованців заплатила, а ви повинні з нього папірці просто так дерти?
— Гаразд, давайте «роздягнену» — я на пальці понесу.