Вибачте, у мене запор

22

На роботу мені, як і багатьом «замкадышам», що працюють в Москві, виїжджати доводиться досить рано — в 5:30-6:00. Їжджу я на автомобілі: якщо в моєму місті немає серйозної аварії або погодного колапсу, так виходить удвічі швидше, ніж на громадському транспорті (про зручність, думаю, і говорити не варто).

А задовбали мене «запиральщики». Це ті люди, які, паркуючись у дворі, раскорячат свою тачку, перекривши пару чужих. Вони щиро впевнені: підсунувши під скло листочок 7×7 см (це які офісні, для нотаток, з клейкою смужкою), та ще й зеленого кольору, на якому написаний червоною ручкою телефон «летять» почерком, вони виконали свій обов’язок дисциплінованого і вихованого паркувальника.

Я по життю більше стикаюся з «нічними запиральщиками». Уявіть ситуацію: 5:20, ранній ранок (а для когось і пізня ніч), ви виходите з під’їзду (заздалегідь, щоб погріти і почистити автомобіль від снігу) і, прямуючи до свого авто, виявляєте, що ви замкнені, вам не виїхати. Що зазвичай робить в такій ситуації людина? Звичайно, всі подумали про сигналізації: копнув колесо — і чекаєш. Немає. На вулиці ніч, і особисто я на побудку всього будинку готова йти тільки в крайньому випадку. Ні, нормальна людина починає обходити чужу машину з усіх боків у пошуках папірці з номером телефону власника. Взимку це посилюється тим, що за ніч може випасти хренова хмара снігу — машина в пятисантиметровом шарі, лобове скло не просто в снігу, а буває ще й криги, яку можна відчистити тільки скребком при обігріві зсередини, та ще плюсом до цього всього на вулиці темрява. Супер, правда? Робити нічого — береш щітку в своїй машині, починаєш шкребти чужу, продираючись крізь терни до бажаної папірці. Про, начебто щось видніється. Дістаємо телефон, включаємо ліхтарик і намагаємося крізь погано почищену скло розгледіти чужі каракулі. Ота цифра — начебто сім, а начебто і на одиничку схожа. Гаразд, спробуємо сімку.

— Здрастуйте, це ваша машина?

У відповідь — добірний мат. І я навіть не ображаюся, я можу зрозуміти людей, до яких потрапляють ошибшиеся номером в п’ять ранку. Набираю останню одиницю. Гудки, гудки… Абонент не відповідає. Продовжую прозвон — другий раз, третій. Нарешті сонний голос:

— Так. Моя. Так. Вийду. Пару хвилин.

Проходить не менше десяти хвилин. Моя машина прогріта. Явище Христа народу! З сусіднього під’їзду вивалюється сонне диво в треніках і пуховику, абсолютно не кваплячись, сідає в свою машину, наполовину почищену мною, і від’їжджає, відкриваючи мені дорогу. Ні вибачень, жодного звичайного людського «так і так, ось так вийшло, вже пардон», не-е-е, куди там. А що нам, кабанам? Їй на всіх начхати, він нікуди не поспішає. Та я, в принципі, теж: на роботу вже дуже запізнилася. На 10-20 хвилин пізніше виїхала з будинку — і рідне місто обростає вже дуже щільною пробкою, шостій ранку — найкритичніший час.

Люди, ви взагалі хоч на хвилину можете іноді подумати не тільки про своє зручність? Чули, як кажуть: «Поставив машину — вийди, подивися навколо і на неї і подумай: а чи не припаркувався я як мудак?» Чому мені, моєму чоловікові і багатьом нашим сусідам не в лом ввечері об’їхати весь величезний двір і двори прилеглих будинків пару разів, щоб знайти закуток, щоб поставити машину, а вам простіше приїхати і встати так, що хрін хто проїде, зате під своїм вікном? Ви навіть плювали влітку на моє оголошення під склом, що я їду рано, а його було добре видно. Ви ніколи не думаєте про те, що людині, яку ви замкнули, реально просто не з чого буде вам зателефонувати: телефон розряджений, баланс нульовий або ще що скоїлося? Ви не думаєте, що йому може раптом знадобитися поїхати серед ночі в лікарню чи в аптеку за ліками дитині? Зрештою, ви самі що, мазохісти, і вам в кайф — особливо взимку, в темряву і мороз мінус 15 — вставати ні світ ні зоря і топати відганяти машину?

Не буду бажати вам таких терплячих автовласників, як я. Я буду дзвонити, стукати, якщо не дочекаюся відповіді, або візьму машину чоловіка, або поїду на роботу на електричці. Це ідеальний для вас варіант. В трохи гіршому варіанті ви отримаєте гнівну записку під скло, а в гіршому — у вас будуть спущені колеса, надряпана ключем некрасива надпис на капоті і так далі. Люди бувають різні, хтось не відрізняється витримкою і гарненько вас провчить. І буде правий. Того і бажаю. Тому що реально задовбали.