Винен чи мячик?

13

Проектний інститут. П’ять поверхів, коридори з розширенням до сходовому майданчику — якраз достатньо місця для столу для пінг-понгу. Як же добре було: попрацював до обіду (або зробив вигляд, що працюєш) — і можеш пограти півгодинки-годину, благо знайшлася і невелика компанія досить хороших гравців. Загалом, бальзам на душу, слів не підібрати. Після такого обідньої перерви й мови про «робити вигляд роботи» не йде — з посмішкою на обличчі і легкою втомою в м’язах робота, що вимагає включення розуму, йде на ура. Все добре, навіть незважаючи на солідну затримку у виплаті заробітної плати.

Знайшлися люди, яким завадили звуки ритмічних ударів м’яча об стіл під час їх «заслуженого» обідньої перерви. Були, звичайно, і ті, які з посмішкою дивилися на дядьків, ганяють бідний м’ячик з щирим дитячим захопленням. Але досить було знайтися одному-двом або слабкими нервами, або заздрісникам, і прибрали стіл.

Задовбали? Немає. Просто сумно. От тільки тепер я з повагою ставлюся до захоплень інших людей, які, можливо, і завдають мені легке незручність (щоправда, і раніше не скаржився).