Можливо, тобі пощастить, і ти побачиш в очах, міміці, посмішці риси щасливої дитини, очікує дива. Такі люди завжди зачаровують, з ними хочеться знаходитися, спілкуватися, дружити, любити їх, просто бути в їх оточенні. Немов через них в твоє життя приходить радість, віра в краще, відкривається серце. Але таких людей дуже мало.
У більшості осіб ти побачиш нагадування про інших дітей. Ти побачиш дітей сором’язливих за себе і своїх батьків, винуватих і не простивших себе за допущені помилки, які втратили віру в себе. Часто ти помітиш дітей примхливих в спробах привернути до себе хоч якусь увагу, одиноких, забутих. Скільки озлоблених дітей ховається в наших обличчях! Дітей, бажаючих помститися, довести іншим, що вони чогось варті.
А який дитина застиг в твоєму обличчі? Підійди до дзеркала. Подивися на нього. Про що його історія? Що ти винесла зі свого дитинства?
Більшість з нас виходять у доросле життя не тільки зі шкільним атестатом. За плечима ми несемо цілий мішок невирішених питань і образ, в основному пов’язаних з нашими стосунками з батьками.
Недолюблені матерями дівчинки, виростають неемоційними жінками і не можуть дати чоловікам безумовної любові. У кінцевому рахунку, вони стають їм не цікаві. А після, вони стають занадто вимогливими матерями для своїх дітей, змушують дітей заслуговувати батьківську любов, знищуючи в них самоцінність.
Дочки, які не отримали татовій підтримки і опори, виростають жінками з претензіями і споживацьким ставленням до чоловіків. Вони прагнуть дати чоловікам як можна менше, взяти з них якомога більше, наче збирають борги, за неодержану батьківську любов. Але ні подарунки, ні гроші, не здатні замінити батьківської любові і створити відчуття безпеки і захищеності.
І це лише небагато що з того що ми несемо в собі. Чоловіки також виходять у доросле життя зі своєю важкою ношею образ на батьків. І найчастіше відносини між чоловіком і жінкою будуються за принципом взаємних необґрунтованих претензій. Чоловік здебільшого неусвідомлено пред’являє жінці претензії за образи, які заподіяла йому його мама. Жінка в свою чергу вимагає від чоловіка те, що недодав їй її батько.
Але суть в тому, що ні чоловік, ні жінка не здатні зцілити один одному травми, отримані в дитинстві. Швидше вони лише інтуїтивно загострюють їх, немов знаючи, що рано чи пізно партнер відчує необхідність опрацювати свої дитячі травми. І лише тоді, відносини вийдуть на новий рівень і партнери, зможуть, нарешті, проживати свою цікаву ОСОБИСТУ доросле життя!
Це підтверджують результати дівчат, які пішли тренінг «Щаслива дівчинка – улюблена жінка». Багато пишуть мені про те, що стали помічати й відслідковувати претензії, які вони висували своїм чоловікам. Більшість з них, дійсно були немов претензії дочки до батька або матері. Жінки дякують за те, що тренінг навчив їх швидко помічати помилкові претензії і легко наповнюватися тим ресурсом, який їм необхідний. І тоді відносини з чоловіком починають будуватися не за принципом хто кому винен і за що. Відносини починають будуватися на взаємній вдячності та щирої любові. Тому що на зміну болю завжди приходить любов!

Джерело: http://vitalIra.com.ua/